Перезавантаження ТЦК: армія має воювати, а громада забезпечувати

Український правознавець, доктор юридичних наук, професор Сергій Пєтков опублікував на LIGA.net розгорнуту колонку про те, чому система територіальних центрів комплектування перестала виконувати свою задачу і що з нею робити. Нижче — стислий виклад його аргументів і пропозицій.

Тема стосується нашої аудиторії напряму: від того, як влаштована мобілізація, залежить і те, з ким ветеран опиниться поруч у підрозділі, і те, як суспільство ставиться до самої служби.

З чого автор починає

Перші тижні 2022 року він описує як період, коли система не встигала за людьми: біля військкоматів стояли черги охочих отримати зброю, підрозділи територіальної оборони озброювали фактично без процедур, а блокпости тримали вчорашні цивільні. Це, на його думку, врятувало країну — і водночас показало, що для тривалої війни потрібна не стихійність, а працююча система обліку й управління резервами.

Цифровізація, яка не змінила підходу

Реєстр «Оберіг» і застосунок «Резерв+» автор вважає помітним кроком уперед, але незавершеним. Головна вада, за його оцінкою, — старі каральні підходи всередині нової цифрової оболонки. Приклад, який він розбирає докладно: статус «перебуває в розшуку», що може з’явитися через технічну помилку чи несвоєчасно внесені дані, але перетворює людину на втікача в очах першого ж патруля.

Замість цього пропонується перевести порушення правил військового обліку в площину прозорого адміністративного примусу — за зразком автоматичної фіксації порушень на дорогах або стягнення аліментів: офіційне повідомлення в електронному кабінеті, знижений штраф за швидку сплату, зростання суми за повторні порушення, а далі — виконавча служба з блокуванням рахунків і обмеженням права керування автомобілем.

Те, що автор називає системним саботажем

Другий блок колонки — про корупцію в ТЦК і військово-лікарських комісіях, про патрулі без розпізнавальних знаків і про явище, яке в побуті назвали «бусифікацією». Автор доводить, що силовий набір дає показники лише на папері: доставлені в такий спосіб люди проходять підготовку формально, масово залишають частини самовільно й стають тягарем для командирів, а не підсиленням.

Питання справедливості

Окремо він пише про те, що відсутність визначених законом строків служби, прозорих ротацій і демобілізації виснажує тих, хто воює з 2022 року, і водночас лякає тил. І про питання, яке, за його словами, ставлять і в окопі, і на вулиці: чому серед мобілізованих майже немає посадовців, прокурорів, суддів та їхніх дітей.

Що пропонується

Пропозиції автора зводяться до кількох напрямів.

• Розподіл функцій. Армія воює й готується до війни, а забезпечення — обов’язок держави та громад, а не самих підрозділів і волонтерів.
• Децентралізація мобілізації. Облік і призов передати військово-цивільним адміністраціям та органам місцевого самоврядування; підрозділи закріпити за конкретними громадами й підприємствами, а громадам дати право контролювати умови базової підготовки.
• Рівність перед обов’язком. Внести до єдиного реєстру державних службовців, правоохоронців і суддів, провести їх через базову підготовку й призначати на посади рядового складу.
• Невідворотність санкцій. Відкриті реєстри порушників, відповідальність посадовців за «вирішення питань» і за халатну підготовку бійців.
• Працевлаштування після служби. Закріплені за громадою підприємства гарантують робоче місце тим, хто повертається.

Чому це важливо для ветеранської аудиторії

Автор наполягає: спроба протиставити армію суспільству — не побічний ефект внутрішніх проблем, а окрема ціль ворожих інформаційних операцій. Тому реформу обліку й мобілізації він розглядає не як питання зручності, а як питання довіри між тими, хто служить, і тими, хто лишається в тилу.

Це стислий переказ авторської колонки, а не її передрук. Викладені оцінки й пропозиції належать авторові й не обов’язково збігаються з позицією редакції veterano.media. Повний текст — за посиланням на першоджерело.

Першоджерело: Сергій Пєтков, «Перезавантаження ТЦК: армія має воювати, а громада забезпечувати» — LIGA.net.