Бракує не лікарів узагалі: кого втрачає українська медицина через зарплати

22 274 грн — така середня заробітна плата у сфері охорони здоров’я та надання соціальної допомоги за квітень 2026 року. Це один з найнижчих рівнів серед усіх галузей економіки, йдеться в даних Держстату.

І це одна з причин кадрової проблеми, яка виглядає не так, як про неї зазвичай говорять. Загальної нестачі лікарів в Україні немає: за оцінкою ВООЗ, показник на 10 000 населення тримається. Бракує медсестер і фахівців окремих спеціальностей — і саме вони найлегше знаходять роботу за кордоном, де зарплати непорівнянні з українськими.

Для України це відчувається особливо гостро в нинішніх умовах — п’ятий рік триває війна, населення старіє, а потреба саме в цих спеціальностях тільки зростає.

Зарплати перестали бути конкурентними

У січні 2022 року український уряд встановив мінімальний рівень заробітної плати для лікарів державних і комунальних закладів не менше 20 000 грн. Для середнього медичного персоналу було встановлено мінімальний рівень 13 500 грн.

Однак після цього суттєвих змін в оплаті праці не відбулося. Водночас інфляція робить свою справу, і на ту зарплату, яка й у 2022 році не була шикарною, зараз дозволити собі можна набагато менше.

За даними Державної служби статистики України, сфера охорони здоров’я залишається однією з найменш оплачуваних галузей економіки: 22 274 грн — це майже на третину менше за середню заробітну плату по країні.

Чому медики виїжджають за кордон

Причина перша й головна — різниця в оплаті. У Польщі чи Словаччині лікар отримує у пʼять–десять разів більше, ніж в Україні. За такої різниці жодне підвищення в межах українського бюджету не робить пропозицію конкурентною.

Друга причина — визнання, а не лише сума. Медики, які виїхали, описують це як відчуття, що відповідальність за життя людей цінується суспільством інакше. Гроші тут радше вимірювач, ніж єдиний мотив.

Третя причина — сама війна. Мобілізація, вимушене переселення, зруйновані та окуповані заклади: частина фахівців не «виїхала за кращим життям», а втратила місце роботи разом із містом.

Близько 40 % медичних закладів заявляють про брак кадрів, і найгостріше це відчувається на деокупованих територіях.

Наслідки для суспільства

Відтік фахівців має не лише економічні, а й соціальні наслідки. Підготовка одного лікаря займає щонайменше шість років навчання в університеті, інтернатуру та подальше професійне вдосконалення. Коли фахівець виїжджає працювати за кордон, держава фактично втрачає інвестиції, вкладені в його освіту та підготовку.

Для пацієнтів це означає:

• збільшення черг до лікарів;
• скорочення доступності спеціалізованої допомоги;
• перевантаження наявного медичного персоналу;
• погіршення якості медичних послуг у віддалених регіонах.

Особливо гостро брак медиків відчувається у сільській місцевості та громадах, що розташовані поблизу зони бойових дій.

Як запобігти відтоку фахівців за кордон

У Міністерстві охорони здоров’я разом з ВООЗ розробляють стратегію для зменшення наслідків дефіциту. Один з підходів — коригування державного замовлення для медичних університетів. МОЗ також наголошує, що дефіцит спостерігається у багатьох спеціальностях, зокрема серед психіатрів, клінічних психологів, фізичних терапевтів та спеціалістів з реабілітації.

Точка розвитку серед кризи: новий напрям для лікарів і надія для ветеранів

На тлі цього дефіциту особливого значення набувають ініціативи, що допомагають не тільки зберегти, а й розвивати медичний потенціал України. Так, НДІ нейророзвитку, неврології та реабілітації проводить курси підвищення кваліфікації для медичних співробітників, допомагаючи фахівцям здобувати нові компетенції та залишатися затребуваними в українській системі охорони здоров’я. Це один із прикладів того, як галузь намагається утримувати кадри не лише фінансовими, а й професійними стимулами.

Інститут досліджує й самі наслідки війни для здоров’я населення — зокрема неврологічні та нейророзвиткові порушення, спричинені багаторічним стресом, травмами та бойовими діями. Одним із таких напрямів став запуск ЕЕГ-досліджень.

Для лікарів ЕЕГ-напрям — це шанс здобути вузьку, затребувану спеціалізацію, не виїжджаючи за кордон: працювати з сучасним обладнанням і методиками, які відповідають європейським стандартам. А для ветеранів — реальний інструмент для якіснішої діагностики та реабілітації. ЕЕГ дозволяє точніше виявляти наслідки контузій, черепно-мозкових травм і посттравматичних станів. Рання й точна діагностика напряму впливає на ефективність подальшого відновлення — фізичного та психологічного.

Керівник Інституту ветеранів «Архітектура стійкості» Артем Гончаренко наголошує, що якісна реабілітація ветеранів неможлива без точної діагностики:

«Ми часто сприймаємо реабілітацію переважно як фізичні вправи, але без розуміння того, у якому стані перебуває нервова система людини, діємо наосліп. ЕЕГ-діагностика — це саме той інструмент, який дозволяє побачити приховані наслідки контузій і травм.

Подібні ініціативи також допомагають об’єднати лікарів у професійну спільноту, яка зростає разом, обмінюється досвідом і має реальні можливості для вдосконалення. Замість того щоб шукати перспективи за кордоном, фахівці отримують простір для спільного навчання, обміну практиками та підвищення кваліфікації в Україні. А це, зрештою, працює на головну мету — надання пацієнтам, зокрема ветеранам, ще якіснішої та ефективнішої медичної допомоги».

Джерела: дані про заробітні плати — Державна служба статистики України, квітень 2026 (сфера охорони здоров’я та надання соціальної допомоги). Оцінка забезпеченості лікарями — Всесвітня організація охорони здоров’я.